Історія кафедри КНХХО
Кафедра неорганічної хімії та хімічної освіти створена в 2021 році в результаті об’єднання кафедри неорганічної хімії та хімічної екології та кафедри прикладної хімії та хімічної освіти.
Кожна з цих кафедр має багаторічну, багато в чому спільну історію, яка докладно висвітлена в виданнях про Одеський національний університет імені І.І. Мечникова та окремо хімічний факультет (на цей час факультет хімії та фармації).
 Професор  Професор  Доцент  Професор  Доцент  Професор  Професор  Професор  Професор  Професор |
Кафедра неорганічної хімії в Одеському університеті відкрилась з дня заснування хімічного факультету у 1933 році. Першим її керівником протягом 1933-1936 рр. був доктор хімічних наук, відомий радянський вчений професор Дмитро Костянтинович Добросердов (1877-1936). Дослідження в області хімії комплексних сполук, які продовжуються на кафедрі дотепер, були започатковані роботами Д. К. Добросердова. В цей період на кафедрі неорганічної хімії успішно розвивається ще один науковий напрямок, пов’язаний з ім’ям Євгена Самойловича Бурксера (1887-1965), професора кафедри неорганічної хімії, член-кореспондента АН УРСР, який вперше досліджував радіоактивність одеських лиманів (мінеральних вод і лікувальних грязей), ропи соляних водойм, донних відкладень. Дослідження в області хімії комплексних сполук одержали подальший розвиток у роботах співробітників кафедри на чолі з доцентом Аврамом Михайловичем Жарновським (1900-1974), який завідував кафедрою з 1936 по 1941 р. Керівниками кафедри неорганічної хімії з 1941 по 1944 р. були доц. А. І. Коган і В. С. Цонев. Після повернення університету з евакуації у 1944 р. кафедру очолив видатний хімік-технолог, доктор технічних наук, професор Едуард Ксаверійович Лопатто (1893-1951). Поряд із традиційними дослідженнями в галузі комплексних сполук на кафедрі розвиваються технологічні роботи з фізико-хімії процесів переробки фосфатної сировини й одержання сульфатної кислоти. У 1951 р. кафедру очолив доцент Андрій Іванович Позигун (1910-1973). У цей період на кафедрі відновилися роботи по вивченню комплексних сполук деяких елементів ІІ і ІІІ груп періодичної системи. В 1969 р. кафедру прийняла доцент Олена Михайлівна Білоусова (1919-1986), під керівництвом якої колектив кафедри направив свої зусилля на дослідження комплексів германію, індію, талію з полідентатними лігандами у водних і неводних розчинах, виконується серія робіт з комплексоутворення тетрагалогенідів германію з жирними і ароматичними амінокислотами, а також із сполуками, що містять гетероциклічний азот (піколін, піридинкарбонові кислоти та їхні похідні). Ученицею Олени Михайлівни була Інна Йосипівна Сейфулліна, яка продовжила плідно працювати в цьому науковому напрямку та в 1992 році очолила кафедру загальної хімії та полімерів (з 2020 року – прикладної хімії та хімічної освіти). В різні роки завідувачами кафедри неорганічної хімії були відомі вчені: професор Лев Дмитрович Скрильов (1970-1971), доцент Алім Абдул-Амідович Еннан (1971-1972), професор Аркадій Анатолійович Опаловський (1972-1978), доцент Олексій Іванович Присяжнюк (1978-1986). Під керівництвом О.І. Присяжнюка, наукові інтереси якого полягали в галузі координаційних сполук 3d-металів з N- i N,S-органічними лігандами, захистили кандидатські дисертації Т.В. Кокшарова та О. В. Карпінчик. Водночас на кафедрі успішно розвивається науковий напрям «Хімічне матеріалознавство на основі координаційних сполук p- та d-металів з органічними полідентатними лігандами» під кервництвом доц. І.Й. Сейфулліної. У 1973 році за ініціативи А. А. Еннана було створено кафедру хімічних методів захисту навколишнього середовища, яку він очолював до 1986 року. У 1986 році відбулося обʼєднання цієї кафедри з кафедрою неорганічної хімії. Завідувачем нової кафедри неорганічної хімії та хімічної екології було обрано проф. А.А. Еннана. Наукова робота в той час головним чином проводиться у галузі екології (теоретичні та практичні аспекти розробки ефективних хемосорбентів кислих газів і низькотемпературних каталізаторів знешкодження монооксиду карбону, фосфіну і озону) та координаційної хімії (фізико-хімічні основи направленого синтезу сполук з наперед заданими корисними властивостями). У 1991 році кафедру очолив доцент Володимир Іванович Нікітін. У ці роки колектив кафедри неорганічної хімії та хімічної екології (доценти М. І. Гавриленко, Г. П. Сохраненко, Т. В. Кокшарова, Л. В. Короєва, С. В. Курандо, В. О. Карпінчик, О.Ю. Бандурко, Л. П. Березіна, Р. І. Макордей, ст. викл. Н. О. Мішаріна, ас. Л. А. Раскола, А. С. Труба та ін.) вдосконалює та розробляє курси лекцій та впроваджує лабораторні практикуми з дисциплін «Загальна хімія», «Неорганічна хімія», «Хімічна технологія», «Синтез та очистка неорганічних сполук», «Хімічний експеримент в шкільному курсі неорганічної хімії» тощо. З 2001 по 2021 роки кафедру неорганічної хімії та хімічної екології очолює професор Тетяна Леонідівна Ракитська. З 1991 року на кафедрі заснована наукова школа професора Т. Л. Ракитської. В рамках наукової школи проводяться фундаментальні дослідження в галузі металокомплексного окисно-відновного каталізу. Розробляються каталізатори, які призначені для низькотемпературної очистки повітря від озону, фосфіну, монооксиду карбону та діоксиду сульфуру в засобах захисту навколишнього середовища та людини – респіраторах та протигазах. Цей напрямок є оригінальним і не дублює дослідження в інших наукових установах України та за кордоном. Представниками наукової школи є кандидати хімічних наук, доценти В. Я. Волкова, Т. Д. Редько, О. Ю. Бандурко, А. С. Труба, Т. О. Кіосе, Л. А. Раскола, Г. М. Джига, Х.О. Голубчик. Маючи власні наукові здобутки, вони працюють за прикладними та фундаментальними держбюджетними темами, серед яких «Розробка нового покоління металокомплексних каталізаторів низькотемпературного знешкодження токсичних газоподібних речовин». Наукові здобутки успішно втілюються в навчальний процес у вигляді спеціальних курсів «Екологічний каталіз», «Металокомплексний каталіз редокс-реакцій за участю газоподібних токсичних речовин»; «Новітні матеріали в технологіях захисту навколишнього середовища» для бакалаврів та магістрів. У 1988 р. внаслідок реорганізації на хімічному факультеті з’явилась кафедра загальної хімії та полімерів (з 2020 р. – прикладної хімії та хімічної освіти). До її складу увійшли викладачі та науковці кафедри неорганічної хімії і кафедри фізико-хімії полімерів та колоїдів, на базі якої і почала існувати нова кафедра. Фактично історія кафедри почалася у 1960 році, коли в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова за ініціативою ректора професора, заслуженого діяча науки УРСР, відомого спеціаліста в галузі колоїдної хімії та хімії полімерів Олександра Івановича Юрженка (1910-1989) на хімічному факультеті була створена кафедра фізико-хімії полімерів та колоїдів. Необхідність її заснування у той час була обумовлена прискореними темпами розвитку полімерної хімії та промисловості, а також відсутністю кваліфікованих кадрів в цій галузі. З 1979 по 1989 р. під керівництвом завідувача кафедри доцента Юрія Микитовича Анісімова (з 2000 року – професор) на кафедрі продовжуються дослідження процесів ініціювання полімеризації з використанням пероксидів та металоорганічних сполук, розробляються методи синтезу та досліджується ініціююча активність нових органічних пероксидів, кінетика радикальних реакцій (доц. В. І. Галібей, ст. викл. Ю. К. Епімахов, доц. П. О. Іванченко, ас. В. І. Олещук). В ці роки за рахунок виконання значного обсягу господарчо-договірних робіт для промислових та науково-дослідних підприємств кафедрі вдалось в значній мірі вдосконалити матеріальну базу для наукових та учбово-лабораторних робіт. У 1988 р. кафедра фізико-хімії полімерів та колоїдів була реорганізована в кафедру загальної хімії та полімерів, яку у 1989 р. очолив доцент, завідувач кафедри неорганічної хімії з 1978 по 1986 р. Олексій Іванович Присяжнюк (1936-1992) – фахівець з хімії високомолекулярних сполук та неорганічної хімії, захистив докторську дисертацію у 1990 році. Об’єднаний колектив кафедри, в який влились викладачі кафедри неорганічної хімії - к. х. н. А. І. Ганш, доценти Т. Ф. Гудимович, Р. І. Макордей, І. Й. Сейфулліна, наукові співробітники Т. П. Баталова, Л. С. Скороход, В. М. Ткаченко, М. В. Хитрич і аспірант С. В. Зубков, багато зробив для створення сучасної учбово-методичної та наукової бази кафедри. З 1992 по 2021 рік кафедру очолює провідний спеціаліст у галузі координаційної хімії, д.х.н., професор Інна Йосипівна Сейфулліна. Під її керівництвом наукова діяльність кафедри здійснюється в рамках наукової школи «Координаційна хімія p-, d- і f-металів з органічними нітроген-, оксиген-, сульфур- і фосфоровмісними молекулами» і спрямована на розвиток науки й техніки у пріоритетному напрямку «Нові речовини й матеріали». Розроблено концепцію керування процесами спрямованого синтезу широкого ряду нових комплексних сполук, яким, на відміну від звичайних, притаманні унікальні властивості. Отримано більше 200 нових гемо- та гетероядерних супрамолекулярних сполук германію, стануму, s-, d- і f-елементів. На їхній основі розроблено нові функціональні матеріали, у тому числі біологічно активні речовини. Запатентовано ряд субстанцій лікарських препаратів нового типу із широким спектром фізіологічної дії (проф. Сейфулліна І. Й., проф. Марцинко О. Е., доц. Скороход Л. С., доц. Шматкова Н. В., доц. Хитрич М. В., с.н.с. Ткаченко В. М., с.н.с. Чебаненко О. А.). Паралельно проводяться дослідження у галузі хімії високомолекулярних сполук. Встановлено закономірності кополімеризації вінілових мономерів та олігомер-олігомерних систем, ініційованих пероксидами та координаційними сполуками перехідних металів. Із використанням енергозберігаючих технологій розроблено наповнені полімерні композити з електропровідними властивостями та підвищеними міцностними характеристиками (проф. Анісімов Ю. М., доц. Савін С. М.). Створено високоефективні ініціюючі системи на основі внутрішнокомплексних сполук ацетилацетонатів та дитіокарбаматів металів змінної валентності та гідропероксидів різної природи для реалізації гомогенної та гетерогенної полімеризації вінілових мономерів в області помірно низьких температур (доц. Іванченко П. О., доц. Епімахов Ю. К., доц. Хитрич М. В.). Викладачами кафедри розроблено загальні та спеціальні курси лекцій для студентів хімічного, біологічного, геолого-географічного та філософського факультетів: «Неорганічна хімія», «Загальна хімія», «Хімія з основами геохімії», «Історія хімії», «Хімія координаційних сполук», «Високомолекулярні сполуки», «Методика викладання хімії», «Синтез, будова та властивості координаційних сполук», «Комплексоутворення у розчині та методи його дослідження», «Реакційна здатність координаційних сполук», «Біонеорганічна хімія», «Супрамолекулярна хімія» тощо. Після впровадження на факультеті хімії та фармації освітньої програми «Середня освіта (Хімія)» кафедра була перейменована в кафедру прикладної хімії та хімічної освіти, оскільки забезпечувала більшість дисциплін за цією ОПП: «Методика навчання хімії», «Методика розвʼязування задач», «Теоретичні основи шкільного курсу хімії» тощо. У 2021 році відбулося обʼєднання та виникла нова кафедра неорганічної хімії та хімічної освіти, завідувачем якої було обрано Олену Едуардівну Марцинко. Список використаних джерел
|