«Молекулярне таксі» для іонів: як сучасна хімія відкриває нові горизонти у лікуванні складних захворювань

15 травня 2026 року відбулася знакова наукова подія - відкрита онлайн-лекція, організована завдяки стратегічній співпраці кафедри загальної та клінічної фармації Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та кафедри промислової фармації Київського національного університету технологій та дизайну.

Головною спікеркою виступила Христина Масловська-Яжина, Ph.D., старша наукова співробітниця Центру біологічних та хімічних досліджень хімічного факультету Варшавського університету (Польща) із відкритою лекцією «Як синтетичні молекули переносять іони через клітинні мембрани?».

Христина Масловська-Яжина поділилася своїм вражаючим академічним шляхом:

• PhD (2018–2024): Варшавський університет.
• Міжнародна практика: наукові стажування в університетах Брюсселя (ULB), Порту, Кальярі та Оксфорда.
• Визнання: Стипендія START Фонду польської науки (увійшла до ТОП-10 хіміків Польщі).
• Публікації: 11 статей у Scopus (більшість у ролі першого автора), h-index = 7.

Основні наукові акценти лекції:

1. Проблема: Клітинна мембрана як бар'єр

Клітинна мембрана (ліпідний бішар) є напівпроникною: вона легко пропускає воду та малі неполярні молекули, але є майже непрохідною для іонів (заряджених частинок).

• Природне рішення: Організм використовує спеціалізовані білки (канали та насоси).
• Патологія (Каналопатії): Генетичні дефекти цих білків призводять до важких хвороб, таких як муковісцидоз (порушення транспорту хлорид-іонів), що викликає накопичення густого слизу в легенях.

2. Концепція синтетичних транспортерів

Дослідження Христини Масловської-Яжини присвячене створенню «молекулярних протезів» — малих синтетичних молекул, які можуть замінити дефектні природні білки.

Механізми транспорту, розглянуті в лекції:

• Мобільні носії (Carriers): Молекула зв'язує іон на одній стороні мембрани, утворюючи ліпофільний комплекс, дифундує крізь мембрану і вивільняє іон на іншому боці.
• Канали (Channels): Кілька молекул самоорганізуються, утворюючи «трубку» або пору крізь мембрану.

3. Об'єкт дослідження: Похідні карбазолу

Основний акцент зроблено на рецепторах на основі діамідокарбазолу.

• Хімічний дизайн: Карбазольний скелет забезпечує жорстку структуру, а амідні групи створюють «кишеню», яка утримує аніон за допомогою водневих зв'язків.
• Селективність: Шляхом введення різних замісників (наприклад, електроноакцепторних груп) можна «налаштувати» молекулу так, щоб вона вибирала конкретний тип іона.

4. Експериментальна методологія

Для підтвердження ефективності молекул використовуються складні біофізичні методи:

• Моделювання мембран: Використання ліпосом (штучних везикул), які імітують клітину.
• Спектрофлуориметрія: Всередину ліпосом поміщається флуоресцентний індикатор. При потраплянні аніонів хлору всередину, флуоресценція «гаситься». Швидкість цього згасання прямо пропорційна ефективності синтетичного транспортера.
• ЯМР-титрування: Визначення константи зв'язування між молекулою-рецептором та іоном.

5. Практичне значення та науковий доробок

Результати досліджень лекторки опубліковані у провідних світових журналах (Chemical Science, ChemComm, Organic & Biomolecular Chemistry).

• h-index: 7 (свідчить про високу цитованість у науковій спільноті).
• Географія досліджень: Співпраця з лабораторіями Бельгії, Італії, Португалії та Великобританії підкреслює міжнародний рівень розробок.

Лекція демонструє перехід від «чистої хімії» до розробки нових терапевтичних агентів. Синтетичні транспортери аніонів розглядаються не лише як засіб лікування муковісцидозу, а й як потенційні протипухлинні засоби, оскільки порушення іонного балансу може запускати апоптоз (програмовану смерть) ракових клітин.

Цей аналіз підтверджує, що організована лекція є надзвичайно актуальною для студентів спеціальностей «Фармація» та «Промислова фармація», оскільки розкриває сучасні підходи до дизайну ліків на молекулярному рівні.